Водними сумішами фарбують обштукатурені, бетонні, цегляні або дерев’яні поверхні.
Кількість операцій, які потрібно виконати при (підготовці поверхні, залежать від категорії фарбування (просте, поліпшене тощо), а також від виду фарбування і матеріалу поверхні. Будівельними Нормами і Правилами (СНиП) (встановлено точний перелік підготовчих операцій, які обов’язково повинні виконуватись маляром при виконанні того чи іншого виду робіт Підготовка поверхонь під фарбування клейовими сумішами.
Клейовими сумішами фарбують обштукатурені, бетонні і гіпсо-литні сухі поверхні у приміщеннях, що не зазнають дії вологи.
За якістю клейові фарбування бувають прості, поліпшені і високоякісні.
При, підготовці під просте фарбування обштукатуреної поверхні її очищають і розрівнюють торцем деревини, після чого грунтують. При підготовці поверхні під поліпшене фарбування, крім перелічених вище робіт, ще розрізують щілини, підмазують їх і вибоїни, шліфують підмазані місця і вдруге грунтують. Причому перше грунтування роблять після розрізування щілин, а друге — перед фарбуванням. .
Починають підготовку поверхні з її очищення від пилу, бруду, бризок і потьоків штукатурного розчину, видалення різних плям. Щоб усунути ці дефекти (крім видалення плям, про що буде сказано нижче), всю поверхню згладжують куском деревини, пересуваючи її колоподібними рухами. З цією ж метою замість деревини застосовують шліфувальні шкурки. При цьому з поверхні усуваються сліди від терки, що залишались після затирання накривного шару штукатурки під час штукатурення, а також зерна піску, які виступають над поверхнею штукатурки. Крупні бризки розчину знімають металевим шпателем. Малі (волосні) щілини, які утворилися після .висихання штукатурки, затирають дерев’яною теркою, змочуючи поверхню водою.
Механічні пошкодження штукатурки (вибоїни), а також великі щілини підмазують, попередньо розрізаючи їх металевим шпателем або штукатурним ножем на глибину 2—3 мм і більше під кутом 40—45° 23), щоб потім краще було заповнити підма-зуівальною сумішшю.
Щоб підмазувальна суміш добре трималась у щілинах або вибоїнах, поверхню слід змочити водою або при поліпшеній підготовці виконати перше грунтування спеціальною сумішшю.
Ґрунтувальна суміш призначена для зменшення відсмоктуючої здатності пористої поверхні і створення на ній міцної плівки, яка під час фарбування дасть змогу створити рівномірне фарбове покриття.
Ту чи іншу ґрунтувальну суміш застосовують залежно від виду поверхні, яку треба фарбувати, і способу фарбування. Під клейове фарбування застосовують купоросну, галунову або вапняно-миловарну грунтовку.
Мідний купорос (або галуни), що входить до складу грунтовки, реагує з господарським милом, утворюючи нерозчинні у воді металеві солі жирних кислот, які і створюють на поверхні, разом з іншими складовими частинами грунтовки, міцну плівку. Крім того, мідний купорос є добрим антисептиком, тобто речовиною,
здатною знешкоджувати гнилосні бактерії. Тому у ґрунтовці він служить також протравою.
Спосіб приготування. Сухий клей подрібнюють і протягом 6—12 год замочують у воді. Потім клей підігрівають і, перемішуючи його, добавляють мило, нарізане дрібними кусочками (стружкою). У 2 л гарячої води в окремій дерев’яній або скляній посудині розчиняють мідний купорос. До мильно-клейового розчину, старанно перемішуючи, добавляють оліфу. В утворену емульсію ОВ поступово вливають розчин мідного купоросу, засипають крейду і всю суміш розводять водою до об’єму 10 л.
Цю суміш застосовують для першого грунтування під поліпшене клейове фарбування і для остаточного грунтування під просте фарбування. Якщо немає мідного купоросу, його можна замінити алюмінієво-калієвими галунами з розрахунку 250—300 г галунів на 10 л ґрунтувальної суміші.
Спосіб п р и г о т у в а н н я. Мило, нарізане дрібними кусочками, розчиняють окремо в невеликій кількості гарячої води і додають до нього оліфу. В окремій посудині гасять вапно. В момент найбільш інтенсивного гасіння (кипіння) додають клейовий розчин ітрій ретельному перемішуванні. Готову суміш розводять водою до об’єму 10 л.
Ґрунтувальну суміш наносять на поверхню валиком, маклови-цею, маховою або рогожовою щітками. Працюючи щіткою, перший шар грунтовки на стіни наносять горизонтальними рухами з остаточним розтушуванням його у вертикальному напрямі. На стелі грунтовку наносять упоперек падаючого з вікон світла, а остаточно розтушовують рухами щітки вздовж світла. Якщо’ грунтовка одна (при простому фарбуванні) роботу виконують навпаки, тобто остаточно розтушовують на стінах горизонтально,, а на стелях упоперек світла.
Коли шар грунтовки висохне, починають підмазувати щілини.. Склад підмазувальної суміші під водне фарбування оовинен відповідати виду фарбування. Значні пошкодження штукатурки (відшарування, вибоїни, глибокі щілини на товщину
його шару тощо) підмазують вапняно-гіпсовим розчином, а незначні гіисо-крейдовою або гіпсовою підмазкою, без додавання піску. Нижче наведено основні підмазувальні суміші і способи їх приготування.
Спосіб приготування. Вапняне тісто окремо розмішують з водою, проціджують і в ящику змішують з піском. Просіяний в окремій посудині гіпс розводять на вапняному молоці або воді, переливають у вапняний розчин і добре перемішують всю суміш. Підмазку слід приготовлювати невеликими порціями.
Спосіб приготування. Окремо приготовляють 5-процентний клейовий розчин. Суху, мелену і просіяну крейду (2 частини) перемішують з гіпсом (1 частина). Суміш засипають у клейовий розчин і добре розтирають. Клейової води беруть стільки, скільки потрібно для утворення пасти необхідної в’язкості.
Спосіб приготування. Підмазку приготовляють за попереднім рецептом, тільки на кожні 10 л ‘купоросної ґрунтовий додають 2,5—3 л 5-процентного клейового розчину.
Підмазку наносять металевим шпателем рухами, перпендикулярними до напрямку щілини, а остаточно вирівнюють шар і знімають зайву підмазку рухами вздовж щілин.
Коли підмазані місця висохнуть, їх шліфують пемзою або дрібнозернистою шліфувальною шкурною. Можна вирівнювати підмазані місця через декілька хвилин після нанесення підмазки, затираючи їх теркою.
Коли поверхня підготовлена, її грунтують удруге. Після повторного грунтування на поверхні утворюється міцна плівка, яка, заповнюючи пори, зменшує відсмоктуючу здатність поверхні.
Ґрунтувальна плівка також сприяє створенню рівномірно забарвленої, без плям і смуг, фарбової плівки.
Якщо поверхню фарбувати без попереднього грунтування, то в місцях, де вона більш пориста (у місцях підмазування), фарбувальна суміш вбиратиметься більше і на поверхні утворюватимуться матові плями, які різко виділятимуться на загальному фоні пофарбованої поверхні.
Для другого грунтування поверхні під клейове фарбування до складу купоросної або галунної грунтовки на кожні 10 л суміші добавляють 6—7 кг крейди. Ця крейда заповнить найдрібніші порожнини на поверхні, закриє нерівності, і поверхня стане рівнішою. Шар другої грунтовки наносять на стінки вертикальними рухами щітки з остаточним розтушуванням її у горизонтальному напрямі. На стелі грунтовку наносять рухами вздовж світла, а розтушовують упоперек падаючому світлу.
Під час підготовки поверхонь під високоякісне фарбування клейовими сумішами, крім вище розглянутих операцій, виконуються ще такі додаткові операції: два суцільних шпаклювання з шліфуванням і зніманням пилу після кожного шпаклювання, а також третє грунтування з підфарбуванням.
Шпаклюють поверхню після того, як були підмазані і затерті всі пошкоджені місця. Суміш для шпаклювання приготовляють на тваринному клеї, купоросній або галунній ґрунтовці. Ці суміші можна приготовляти у фарбозаготівельній майстерні або безпосередньо на робочому місці маляра. Під клейове фарбування застосовують також шпаклівку КЛМ в’яжучим матеріалом у якій служить синтетичний клей КМЦ. Шпаклівку КЛМ виготов-люють у фарбозаготівельній майстерні.
Спосіб приготування. В окремо приготовленому 5-лро-центному розчині клею розчиняють мило і під час інтенсивного перемішування добавляють оліфу. Потім до утвореної емульсії добавляють крейду до потрібної в’язкості.
Спосіб приготування. У купоросну грунтовку, приготовлену за поданим вище рецептом, вливають окремо приготовлений 10-процентний розчин клею. Потім у суміш додають крейду до потрібної в’язкості.
Перший шар суцільної шпаклівки наносять дерев’яним шпателем. Для цього на шпатель набирають порцію шпаклівки і намазують її на поверхню шаром товщиною 1—2 мм. Шпатель тримають у правій руці під кутом 10—15° до поверхні, одночасно натискуючи на нього лівою рукою. Після цього намазаний шар шпаклівки розрівнюють поворотним -рухом шпателя, перпендикулярним до першого
Другий шар шпаклівки наносять металевим шпателем.
Шпаклювання поверхні — дуже трудомісткий і важкий процес, тому новатори виробництва пропонують більш продуктивні способи нанесення шпаклювальних сумішей, які набагато .прискорюють роботу.
Продуктивним є спосіб, за яким шпаклівку наносять і розрівнюють гумовим півтерком довжиною 40—50 см (див. рис. 5). Для цього шпаклювальну суміш смугою накладають на півтерок. Узявши півтерок за ручки і притискуючи його під кутом 10—15° до поверхні, рухом знизу вгору суміш намазують на поверхню. За один рух піівтерка утворюється смуга шпаклівки шириною 40—50 см, довжиною 1,5—2 м. При повторному русі шар шпаклівки ущільнюють і розрівнюють цим самим півтерком.