До неводних належать олійні, лакові та емалеві суміші. У цьому розділі ми розглянемо підготовку поверхонь під фарбування олійними сумішами, як такими, що частіше застосовуються-Особливості і відміни у підготовці поверхонь під фарбування емалевими і синтетичними фарбами будуть розглянуті у розділі VII. Неводні суміші застосовують для фарбування обштукатурених, бетонних, дерев’яних та металевих поверхонь.
Для зміцнення зовнішнього шару штукатурки і створення на ньому водонепроникної плівки обштукатурені поверхні фарбують олійними фарбами. Крім того, олійні фарбування застосовують для оздоблення приміщень і забезпечення санітарно-гігієнічних умов. Обштукатурені поверхні, пофарбовані олійною фарбою, легко очищати від пилу та бруду і мити.
Кількість операцій у підготовці обштукатуреної поверхні під олійне фарбування залежить від виду фарбування: простого, поліпшеного чи високоякісного (табл. 2).
При підготовці обштукатуреної поверхні під просте фарбування виконують такі операції: очищають і згладжують поверхню торцем деревини, розрізують щілини, прооліфлюють, частково підмазують, шліфують і прооліфлюють підмазані місця, після чого поверхні грунтують (перше фарбування).
Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму і інтереси охорони материнства, жінки, що працюють на будівництві, також не допускаються до виконання шкідливих і важких робіт (кесонні і каменотесні роботи, варіння асфальту тощо). Жінкам дозволяється вантажити або розвантажувати лише штучні або сипучі .вантажі (цегла, пісок, глина) і переносити по рівній поверхні вантажі ватою не більше 20 кг.
Особливе значення для здоров’я робітника має правильний відпочинок. Тому час на відпочинок під час робочого дня, робочого тижня, а також тривалість щорічних відпусток суворо регламентується радянським законодавством. Під час робочого дня, але не пізніше ніж через 4 години після його початку, працівникам надається обідня перерва, тривалість якої повинна бути не менше ЗО хв. Взимку при температурі —20°С через кожну годину роботи робітникам надається десятихвилинна перерва для обігрівання. При температурі —25°С також надаються перерви і робочий день скорочується на 1 год, а при температурі нижче —30°С працювати забороняється.
Відпустки -надаються лише тим працівникам, які відпрацювали в даній будівельній організації не менше 11 місяців. Тривалість відпустки робітників 15 робочих днів. Підліткам відпустка надається у літній період року тривалістю в один календарний місяць.
Продуктивність праці робітників в значній мірі залежить від впровадження у виробництво нових машин і механізмів, нової технології виконання робіт, правильної організації робочих місць, культури виробництва і виконання вимог техніки безпеки і промислової санітарії. Кожна будівельна організація щороку складає перспективні плани заходів по охороні праці, а також колективний договір. В колективний договір, який з одного боку від імені колективу трудящих підписують представники комітету профспілки, а з другого — адміністрація будівельної організації, включається ряд заходів, спрямованих на поліпшення умов праці. В ньому відбиті конкретні обов’язки адміністрації по забезпеченню необхідних заходів з техніки безпеки, забезпеченню робітників спецодягом, індивідуальними засобами захисту, покращанню умов праці, а також обов’язки профспілкової організації в цьому напрямку.
У колективному договорі визначаються об’єми асигнувань на створення потрібних санітарно-гігієнічніих і безпечних умов праці працівників. Розмір асигнувань встановлюється: по загально-будівельним організаціям в кількості 0,4% від прямих витрат на будівництво, а в спеціальних будівельних організаціях — 0,25% від прямих витрат на будівельно-монтажні роботи. Прямі витрати визначаються як різниця між річною програмою будівельної організації і сумою додаткових витрат.
Після очищення поверхні і розрізання щілин поверхню про-оліфлюють. Оліфа, просочуючи зовнішній шар штукатурки, зміцнює його, а плівка, що утворюється, надалі сприятиме кращому зчепленню підмазуваль’ної і шпаклювальної маси з поверхнею. Віручну поверхні прооліфлюють щітками, (розтушовуючи суміш рівномірним шаром. Щоб у процесі роботи можна було легко виявити непрооліфлені місця, до оліфи добавляють густотертої фарби або пігменту (50—100 г на 1 л оліфи). Коли поверхня висохне, пошкоджені місця підмазують сумішами, приготовленими «а оліфі або спеціальних підмазувальних лаках. Підмазка під олійне фарбування
Спосіб приготування. Розчин клею вливають в оліфу, перемішуючи суміш. На приготовленій емульсії затирають крейду доти, поки не утвориться пластична паста. У цій суміші оліфу можна замінити такою ж самою кількістю підмазувального лаку. Підмазка, приготовлена на лаці, швидше сохне і дешевше коштує.
Підмазувальну суміш наносять дерев’яним або металевим шпателем. Після висихання підмазані місця шліфують, очищають від пилу, прооліфлюють і всю поверхню грунтують. Суміш для грунтування приготовляють із олійної фарби, яку розводять до робочої в’язкості оліфою. Ґрунтувальна суміш повинна бути рідшою, ніж для остаточного фарбування.
Спосіб приготування. До густотертої фарби добавляють оліфу і всю суміш добре перемішують.
Ґрунтувальну суміш наносять на поверхню ручниками. На ручник не рекомендується набирати багато фарби. Зайву фарбу з нього віджимають об край посуду. Нанесену на поверхню грунтовку слід добре розтушувати щіткою. На стінах фарбу остаточно розтушовують у горизонтальному напрямі, а на стелі — упоперек падаючому світлу.
При підготовці обштукатуреної поверхні під поліпшене фарбування кількість операцій, що виконують, збільшується.
Після підмазування пошкоджених місць і їх шліфування виконують такі операції: одне суцільне шпаклювання із шліфуванням і зніманням пилу, грунтування з флейцюванням і шліфуванням. Після цього виконують перше фарбування із флейцюванням і шліфуванням фарбової плівки.
Шпаклюють поверхню спеціальною сумішшю, приготованою на оліфі або на емульсії.
Спосіб приготування. Оліфу розводять розчинником і сикативом. Приготовляють 10-процентний клейовий розчин з милом так само, як і для купоросної грунтовки. Цей розчин, інтенсивно перемішуючи ((краще в емульсаторі), вливають у розведену оліфу. До так приготовленої емульсії поступово добавляють крейду і перемішують до утворення однорідної сметаноподіб-ної маси. Утворену суміш слід пропустити через фарботерку.
Спосіб л р и г о т у в а н н я. Спочатку приготовляють 8-процентний розчин клею. До емульсії при перемішуванні додають розчин клею і крейду. Всю суміш перетирають на фарботерці.
Шпаклювальний шар наносять на поверхню так само, як описано в § 13, і після висихання шліфують.
Після шліфування поверхню протирають ганчіркою або сухою плоскою щіткою від пилу й грунтують рідкою сумішшю, яка являє собою суміш оліфи з невеликою кількістю олійної фарби. Колір ґрунтувальної суміші може бути білим або повинен відповідати кольору фарби для остаточного фарбування.
Нанесену на поверхню ґрунтувальну суміш флейцюють «сухою» щіткою (флейцем), не набираючи на неї фарби. При цьому довга тонка волосінь щітки розрівнює нерівності свіжої ґрунтувальної плівки і робить її рівнішою й тоншою. Шар грунтовки після висихання трохи шліфують пемзою або дрібною шліфувальною шкуркою. Після цього всю поверхню уперше фарбують, фарбову плівку флейцюють, а після висихання шліфують.
При підготовці обштукатурених поверхонь до високоякісного фарбування у будинках II і III класів додатково виконується друге шпаклювання, а у будинках Г класу — друге і третє шпаклювання. Для цих робіт застосовують ті ж самі шпаклювальні суміші, але товщина шару другої і третьої шпаклівки повинна бути не більше 0,5 мм.
Після висихання кожний шар шпаклівки шліфують дрібнозернистою шліфшкуркою і з усієї поверхні знімають пил. Після цього послідовно виконують ті ж самі операції, що й при підготовці поверхні під поліпшене фарбування.